До 01.01.2015р. стосовно платників єдиного податку-фізичних осіб існувала дискримінаційна позиція податкової служби, яка наполягала на включенні до доходів таких платників податків (на відміну від платників єдиного податку-юридичних осіб) всієї суми виручки від продажу комісійних товарів.

Ґрунтувалася така позиція податкового відомства ще на нормах попереднього Указу “Про спрощену систему оподаткування” та на буквальному трактуванні п.п. 292.4 ст. 292 Податкового кодексу України, який діяв до 01.01.2015р.

Законом № 71-VIII від 28.12.2014 до п.п. 292.4 були внесені невеликі, але суттєві зміни, які визначили, що в разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії доходом, будь-якого платника єдиного податку є сума тільки отриманої винагороди.

В даному випадку є сенс повністю процитувати п.п. 292.4 в новій редакції і звернути увагу на наступне.

292.4. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

В даному пункті чітко вказано на обмеження доходу платника єдиного податку виключно комісійною винагородою при наданні послуг, виконанні робіт. Однак нічого не сказано про формування доходів при продажу товарів по умовах комісії.

Можна довго дискутувати з приводу того, що комісія – це є послуга, однак маємо саме таку формальну норму.

На радість, платникам єдиного податку податкова в своїх роз’яснення розширено трактує нову редакцію п.п. 292.4 і поширює його дію на доходи платників єдиного податку від продажу товарів за договорами комісії. (лист ДФС 18.12.2015 № 11834/Б/99-99-17-02-02-14).

Підсумовуючи викладене можна стверджувати, що починаючи з 01.01.2015р. до доходу платника єдиного податку включається тільки сума комісійної винагороди. Відповідно, решта коштів, що надійшла платнику єдиного податків (готівкою або безготівково) при продажу комісійного товару (безпосередньо вартість самого товару) не є доходом платника єдиного податку.

Акцент на такому розподілі коштів зроблений умисно, оскільки дохід платника єдиного податку, а точніше його розмір, є умовою для застосування або незастосування РРО.

Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку-фізичні особи ІІ і ІІІ груп після 01.01.2016 та 01.07.2015 відповідно зобов’язані застосовувати РРО при роздрібному продажі товарів, робіт, послуг.

При цьому цей же п.п. 296.10 Податкового кодексу вводить умову звільнення таких платників податку від обов’язкового застосування РРО – не перевищення протягом календарного року обсягу доходу 1 000 000 гривень.

Таким чином платники єдиного податку-фізичні особи ІІ і ІІІ групи, при не перевищенні їх доходів протягом календарного року 1 млн. грн. звільняються від застосування РРО. А оскільки мова йде саме про дохід платника єдиного податку (а не виручку), то можна припустити що під доходом розуміється дохід платника єдиного податку визначений в п.п. 292.1 Податкового кодексу з урахуванням особливостей формування комісійних доходів, про які йшлося вище і які встановлені п. 292.4 Податкового кодексу України.

Певна річ, що багато хто скаже, що в розумінні закону “Про застосування РРО…”, під доходом в даному випадку розуміється загальний обсяг розрахункових операцій платника єдиного податку і саме від цього обсягу подібно обраховувати ліміт, встановлений в п.п. 296.10 ПКУ.

Однак формально п.п. 296.10 ПКУ не містить посилання на закон “Про застосування РРО…”, а оперує поняттям дохід, а сам дохід платника єдиного податку при цьому визначений в п.п. 292.1 та п.п. 292.4 Податкового кодексу.  

Такий висновок, скоріш за все, не знайде підтримки в органах податкової служби, однак, на думку автора, він має право на існування, як мінімум при діючій редакції п.п. 296.10 Податкового кодексу України.