Нестабільність економічної ситуації, постійні законодавчі зміни, фіскальний підхід контролюючих органів у відносинах із суб’єктами господарювання, - все це не сприяє мінімізації витрат компаній. Проте не все настільки трагічно. В рамках даного матеріалу розкриємо окремі нюанси мінімізації витрат компаній, а саме витрат, спричинених необґрунтованим притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб та співробітників компанії.
Конституційний Суд України і мінімізація витрат компанії
8 квітня 2015 року Конституційний Суд України визнав неконституційним положення частини 2 ст. 1712 КАС України (далі – Рішення, рішення Конституційного Суду України).
Нагадаємо, що частиною 2 ст. 1712 КАС України визначено: рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Таким чином, з 08.04.2015 положення ч. 2 ст. 1712 КАС України втратили чинність – тобто рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності тепер не є остаточним і підлягає оскарженню.
Вказане рішення Конституційного Суду України кардинально змінило процедуру оскарження рішень суб’єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Неможливість апеляційного оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень раніше була серйозною проблемою як для фізичних осіб, так і для компаній.
На сьогодні ж - можливість апеляційного (а в подальшому – касаційного) оскарження постанов державних органів про притягнення до адміністративної відповідальності означає для суб’єктів господарювання можливість «ефективно боротися» із безпідставним притягненням до відповідальності, а отже – мінімізувати витрати на сплату «безпідставних» штрафів.
Процедура оскарження до рішення Конституційного Суду України
До 07.04.2015 року включно ч. 2 ст. 171-2 КАС України забороняла апеляційне оскарження у визначеній категорії справ.
Це призводило до обмеження права на судовий захист, до очевидної не співмірності між поставленою метою адміністративної відповідальності та вжитими для її досягнення заходами (з огляду на розміри штрафних санкцій), і звичайно, це призводило до додаткових фінансових втрат компаній (на оплату безпідставно застосованих штрафних санкцій).
Наприклад, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за окремі види адміністративних правопорушень передбачено накладення штрафу у розмірі, зокрема:
- ст. 165-1 КУпАП (порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) - від тридцяти до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510,00 грн. – до 51 000,00 грн);
- ст. 156 КУпАП (порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами) - від п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850,00 грн. до 4 250,00 грн.).
- статтею 485 Митного кодексу України (дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів) передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
До 07.04.2015 року включно оскарження рішень про накладення вказаних адміністративних стягнень було обмежене лише однією судовою інстанцією та не передбачало можливості апеляційного та касаційного оскарження. У таблиці, що нижче, наведено приклади остаточних рішень судів першої інстанції.
Таким чином, до 07.04.2015 мали ситуацію, коли заходи адміністративної відповідальності у певних випадках отримували багатозначний цифровий вираз, проте оскаржити застосування штрафу можливо було лише в суд першої інстанції. Остаточне рішення суду першої інстанції не можна було оскаржити до апеляційного та касаційного судів. І, на жаль, дуже часто така ситуації мала наслідком необґрунтоване притягнення осіб до відповідальності (з огляду на завантаженість судів першої інстанції або з огляду на інші обставини – суди припускалися помилок, неповноти дослідження обставин тощо, і як наслідок – виносили неправомірні рішення, за відсутності механізму оскарження даних рішень).
Процедура оскарження після 08.04.2015: які рішення можна оскаржувати?
З 08.04.2015, тобто з дня прийняття Рішення Конституційним Судом України, положення ч. 2 с. 1712 КАСУ визнані неконституційними і втратили чинність. І тут постало питання: які ж рішення про притягнення до адміністративної відповідальності (прийняті з якої дати) можна оскаржувати?
Відповідь на дане питання наступна: оскарженню підлягають рішення суб’єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, які прийнято з 08.04.2015 року.
Даний висновок підтверджується Вищим адміністративним судом України, а також знайшов відображення у судових рішення судів апеляційної інстанції. Ґрунтується даний висновок на правовому принципі, згідно з яким закон не має зворотної сили (у відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 р. № 22-рп/2003).
Нижче – посилання на окремі судові рішення:
Таким чином:
1) Вказаним Рішенням Конституційного Суду України усунуто обмеження, які визначалися ч. 2 ст. 171-2 КАС України, - щодо оскарження рішень про притягнення до адміністративної відповідальності в апеляційному та касаційному порядку;
2) на сьогоднішній день наявна можливість апеляційного та касаційного оскарження рішень про притягнення до адміністративної відповідальності, прийнятих з 08.04.2015;
3) «юридично якісний» підхід до процедури оскарження безпідставних та незаконних рішень матиме результатом їх скасування та, відповідно, зменшення витрат компанії на сплату штрафних санкцій.