Кому це потрібно?
Іноземному інвестору вести бізнес в Україні не так легко, як здається зі звітів органів державної влади. Постійні зміни до законодавства змушують бути пильними іноземних інвесторів. Ледь чи не кожен нерезидент, що здійснює діяльність в Україні, постає перед вибором: бути чи не бути реєстрації іноземної інвестиції.
Відповідно до чинного законодавства, реєстрація іноземних інвестицій не є обов’язковою, а тому не всі суб’єкти підприємницької діяльності вважають за потрібне її проводити. Отже, для чого ж та кому потрібна реєстрація іноземних інвестицій? Аналізуючи чинне законодавство, приходимо до висновку, що реєстрація іноземної інвестиції потрібна, в першу чергу, самому інвестору, щоб убезпечити себе в майбутньому.
Так, згідно із ч. 3 ст. 395 Господарського кодексу України, незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених законами (у тому числі, Законом України «Про режим іноземного інвестування»).
Так, до таких гарантій відносяться: гарантії у разі зміни законодавства, щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, компенсації та відшкодування можливих збитків іноземним інвесторам, гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності; гарантії переказу доходів та інших коштів, одержаних від іноземних інвестицій.
Порядок реєстрації іноземних інвестицій
Отже, розглянемо детальніше процедуру реєстрації іноземних інвестицій. На перший погляд здається все просто. Адже сама процедура реєстрації чітко визначена чинним законодавством. Ось вам і Закон «Про режим іноземного інвестування», ось і Постанова КМУ «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання» від 06.03.2013 року № 139. На допомогу приходить також Інструкція про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, дбайливо розміщена на сайті Київської міської державної адміністрації.
Та на практиці не все так легко, як здається. Щоб зареєструвати інвестицію, інвесторам та їх представникам необхідно пройти через усі кола бюрократичного пекла. Деякі компанії так і зупиняються на півдорозі, відклавши на «потім» цей затяжний процес. Отже, як же швидко та «безболісно» зареєструвати іноземну інвестицію?
Процес реєстрації іноземних інвестицій умовно можна поділити на декілька етапів, а саме:
- внесення інвестиції до статутного капіталу підприємства;
- отримання відмітки податкової інспекції про її фактичне внесення;
- державна реєстрація іноземної інвестиції.
Реєстрації іноземної інвестиції в Україні: «підводні камені»
Процедура збільшення статутного капіталу підприємства за рахунок іноземної інвестиції не викликає складнощів. Що не можна сказати про наступні два етапи.
Так, отримавши оригінали установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів підприємства, іноземний інвестор зараховує інвестицію на рахунок підприємства та звертається до органів державної податкової служби.
Зазвичай, взяттям на облік іноземної інвестиції займається окремий податковий інспектор. А тому перед тим, як подавати заяву до податкової, заздалегідь узгодьте з податковим інспектором необхідний пакет документів.
Так, відповідно до наказу Державної податкової інспекції від 29.06.2005 року, для підтвердження органами державної податкової служби інформаційних повідомлень про фактичне внесення іноземних інвестицій до статутного фонду підприємства необхідно подати:
- заяву до органу державної податкової служби за місцем здійснення інвестиції;
- інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках, заповнене за формою і в порядку згідно з додатками № 1 і 2 до Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій та документи, які свідчать про фактичне внесення інвестиції.
Однак, окрім зазначених в наказі документів будьте готові до того, що податковий інспектор запросить у вас цілу низку додаткових документів. Вся справа в тому, що податківці мають більш розширене уявлення про «документи, які свідчать про фактичне внесення інвестиції».
Зокрема, до останніх відносять:
- документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (статут нотаріально завірений, довідка статистики, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, накази на призначення (протоколи, рішення) директора, бухгалтера та їх копії паспортів, ідентифікаційних №-рів, копія паспорта того, хто підписує інформаційне повідомлення, корінці про відкриття рахунків підприємства, тощо);
- документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції (довідка з банку про грошовий внесок, копія виписки банку, свіфтовка) тощо;
- документи про зарахування грошей на баланс підприємства (бухгалтерську довідку проводок про зарахування на баланс внеску до статутного фонду, оборотно-сальдові відомості, довідка в довільній формі про те, скільки складає статут (інше), скільки було внесено та зареєстровано, скільки вноситься в даний момент і скільки становить залишок, тощо).
Також слід зауважити, що у випадку реєстрації декількох інвестицій від різних інвесторів, для кожної інвестиції необхідно підготувати окремий пакет документів. При цьому законодавством не встановлений термін, протягом якого необхідно зареєструвати іноземну інвестицію з дати фактичного її внесення. А тому ви можете зареєструвати відразу декілька інвестицій за різні роки. У такому випадку важливо пам’ятати, що в інформаційному повідомленні обов’язковим є зазначення еквівалента валюти в гривні на дату фактичного внесення інвестиції.
Після проставлення відмітки органами Міністерства доходів і зборів про фактичне внесення іноземної інвестиції на інформаційному повідомленні, можемо сміливо приступати до державної реєстрації інвестицій в міській держадміністрації.
Пакет документів, необхідний для подання до міської державної адміністрації, чітко визначений в Постанові КМУ «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання» від 06.03.2013 року № 139 та майже не відрізняється від документів, необхідних для подання до податкової.
Однак, попри таку деталізацію, і тут не уникнути «підводного каміння». Зокрема, як вже зазначалося, обов’язковою умовою при заповненні інформаційного повідомлення є вказівка розміру іноземної інвестиції з визначенням еквіваленту в гривні на дату фактичного внесення інвестиції. Така ж інформація має міститися і в довідці про внесення коштів до Статутного капіталу підприємства.
Ось тут і підкралася «славнозвісна прогалина» українського законодавства. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про режим іноземного інвестування»: «Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України».
Переважна більшість банківських установ, що і видають зазначені довідки трактують положення «за домовленістю сторін» як курс валют, визначений в статуті підприємства. Тоді як в міській державній адміністрації наполягають на курсі валют на дату фактичного внесення інвестиції. А так як зміни до статуту вносяться до фактичного внесення іноземної інвестиції, то і курс валют визначений в статуті та виписці з датою фактичного внесення суттєво різниться. У такій ситуації підприємство опиняється між двох вогнів: банківською установою та державним реєстратором. Опинившись в такому положенні, інвестору залишається лише знайти компроміс, який задовольнить як ту так і іншу сторону.
Отже, попри значну деталізацію в чинному законодавстві, процес реєстрації іноземної інвестиції на практиці потребує професійного підходу з метою уникнення його затягування органами державної влади та швидкого проведення державної реєстрації.
Можливо, Вам будуть корисні наступні матеріали:
«Вигодонабувачі», «транзитери», «податкові ями»… або як ще назвати платників податків
Трансферне ціноутворення
Поворотна фінансова допомога
Учет операций финансового лизинга
Модернізація та звітність
