Тривалість відпусток
Відповідно до вимог чинного законодавства про працю, а саме ст. 75 Кодексу законів про працю в Україні, ст. 6 ЗУ «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.
Однак ст. 10 Закону України «Про відпустки» передбачено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Тобто, як бачимо, законодавець чітко регламентував як мінімально-допустимий строк щорічної відпустки, так і його максимальний строк, який не може бути більшим аніж 59 календарних днів. Отже, у відповідності із вищезазначеним, немає нічого протизаконного у діях роботодавця, надаючи працівнику щорічну відпустку строком для прикладу у 34 календарних дні, якщо це, звісно, не суперечить інтересам підприємства та відбувається за згодою сторін.
Також таке право може бути передбачено у самому колективному чи індивідуальному договорі (контракті) між роботодавцем та працівником.
Особливості складання графіку відпусток та оформлення наказу (розпорядження) про надання відпустки
У статті 10 Закону України «Про відпустки» зазначено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Законом України «Про відпустки» не встановлено строку затвердження графіків надання відпусток, проте на сьогодні діють Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС (№ 213 від 20.07.84 р.), п. 20 яких передбачено, що графіки надання відпусток складаються на кожний робочий рік не пізніше 5 січня.
Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам відповідно до чинних законодавчих актів і положень, колективних договорів, контрактів і графіків відпусток, видається наказ (розпорядження) про надання відпустки у двох примірниках, причому перший залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.
На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці за ф. № П-2 працівника, а бухгалтерія здійснює відповідні розрахунки. При наданні відпустки без оплати разом із зазначенням кількості днів відпустки зазначається «без оплати». У разі, якщо у відпустку йде група працівників, складається список про надання відпусток. Відділ кадрів на підставі записки чи списку про надання відпустки зазначає в особовій картці працівника дані про відпустку, а розрахунковий відділ бухгалтерії робить розрахунок відпускних.
Податковий облік. Нарахування та утримання
Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати оплата щорічної відпустки належить до складу додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12). Отже, відповідно до Закону про ЄСВ (п. 1 ч.1 ст. 7), відпускні включаються до бази для нарахування та утримання ЄСВ. Із сум відпускних також утримується ПДФО (п.п. 164.2.1 Податкового кодексу).
Перехідні відпускні
Існують нюанси, пов’язані з так званими «перехідними відпускними». Вони виникають, якщо відпустка припадає не на один місяць, а «чіпляє» ще й частину наступного.
Коротко перерахуємо основні моменти перехідних відпускних:
- Максимальна величина при нарахуванні ЄСВ на суми відпускних за період більше місяця визначається окремо за кожний місяць (абз. 6 п. 4.3.2 Інструкції про нарахування та сплату ЄСВ, затв. Постановою Правління ПФУ від 27.09.2010 р. № 21-5).
- З метою розрахунку граничного доходу для застосування соціальної пільги з ПДФО відпускні відносяться до відповідних періодів їх нарахування (абз. 3 п. 169.4.1 Податкового кодексу).
- ЄСВ та ПДФО сплачуються в момент виплати відпускних, навіть якщо частина відпускних припадає на наступний місяць. Це передбачено ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ та п.п. 168.1.2 ПКУ.
- У графі 3а форми 1ДФ відпускні майбутнього місяця відображаються у періоді їх нарахування. Тобто, в 1ДФ за 2-й квартал червневий дохід працівника Гуляєва з прикладу 1 (див. вище) увійде в розмірі 22 000 грн. (а не 15 000 грн.), в тому числі: 7000 грн. — липневі відпускні, нараховані та виплачені в червні. Це узгоджується з п. 3.2 Порядку заповнення форми 1ДФ (затв. наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020), де сказано, що в графі 3а відображається дохід, нарахований фізичній особі у звітному кварталі.
Оскільки відпускні входять до складу додаткової заробітної плати, на підставі п. 142.1 Податкового кодексу вони можуть бути віднесені до витрат. Якщо мова йде про працівників, чия зарплата включається в собівартість товарів (робіт, послуг), витрати на оплату відпусток визнаються в тому податковому періоді, коли буде отримано дохід від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Відпускні адмінперсоналу, співробітників відділу збуту та інших працівників, зарплата яких відноситься до інших витрат, можуть бути включені до витрат у періоді їх нарахування.
Слід звернути увагу на те, що резерв відпусток не йде у витрати. Туди включається сума фактично нарахованих відпускних. Тому податкова собівартість може відрізнятися від бухгалтерської на суму створеного резерву (в меншу сторону) і нарахованих відпускних (у більшу), якщо останні нараховуються за рахунок резерву.
Опубліковано в "Бухгалтер і Закон"
Можливо, Вам будуть корисні наступні матеріали:
Щодо оформлення трудових відносин із працівниками при виділі підприємства
Щодо необхідності подання звітності за формою З-ПН
Чи входить випробний період до періоду відпустки?
Чи може Директор керувати компанією без трудового договору
