З часу оголошення першої хвилі мобілізації у зв’язку з подіями на Сході України пройшло більше року. В рамках проведення мобілізації виникає безліч питань, зокрема – мобілізація людей, які відносяться до категорії віруючих.
Згідно з Конституцією України, можна зробити недвозначний висновок, що громадяни не можуть бути звільнені від своїх обов’язків перед державою на підставі релігійних упереджень.
Ст. 35 Конституції України: ніхто не може бути звільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Простими словами, Конституція України не звільняє віруючих від виконання військового обов’язку, а надає право замінити такий обов’язок альтернативною (невійськовою) службою.
На рівні законів України прийнятий наступний нормативно-правовий акт - Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу".
Зокрема, нас цікавлять ст. 1 і ст. 2 вказаного Закону:
Стаття 1. Альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов’язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
Стаття 2. Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
Тобто, можна зробити три висновки:
- На рівні закону - альтернативна служба передбачена тільки для строкової служби (а не для призову за мобілізацією).
- Для використання права на альтернативну службу, громадянин повинен належати до віровчення, яке не допускає використання зброї.
- В умовах воєнного часу і надзвичайної ситуації можуть встановлюватися обмеження на використання громадянами права на альтернативну службу.
Незважаючи на те, що закони про військову службу Україні не передбачають прав мобілізованих громадян на альтернативну службу, Конституція – передбачає.
Як відомо, стаття 8 Конституції України визначає: в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Таким чином, дотримуючись принципу верховенства права та Конституції України, громадяни мають право вимагати заміну військової служби (при мобілізації) на службу альтернативну.
В якості підтвердження наявності у громадянина релігійних поглядів (які забороняють використовувати зброю) можуть виступити свідки або довідка з релігійної організації. Однак, така довідка може бути видана тільки такою релігійною організацією, яка є в переліку КМУ.
Підбивши підсумок, сформуємо основні тези:
- Законом передбачено право на альтернативну службу замість військової, унаслідок віровчення.
- Процедура альтернативної служби при мобілізації не встановлена, що викликає розбіжності між призваними громадянами та представниками військкомату;
- Для використання права на альтернативну службу, потрібно мати довідку про членство в релігійній організації (зі списку КМУ).
- Не факт, що військкомат піде на зустріч в питаннях заміни військової служби та ініціює порушення кримінальної справи у військовій прокуратурі.
- Судова практика з цього питання не численна, але поки що - на боці громадян, а не військкомату.
У лютому 2015 в ВРУ був зареєстрований законопроект № 2191, що доповнює підстави для відстрочки по мобілізації:
- священнослужителі, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займаються в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди);
- чоловіки та жінки, виконання військового обов’язку яких суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих, згідно з законом України, релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю
Тим не менш, в травні 2015 даний законопроект відкликали на доопрацювання. Імовірність проходження такого законопроект в майбутньому досить висока, оскільки представники релігійних організацій та Генштабу сходяться в думці щодо мобілізації віруючих (лист Командування сухопутних сил України № 116/2/2/10056 від 15.09.2014)
“Беручи до уваги те, що призов віруючих громадян на військову службу під час мобілізації може призвести до правових наслідків, таких як відмова від виконання наказів командирів через релігійні переконання, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України підтримує пропозицію стосовно звільнення віруючих громадян від навчальних зборів та призову на військову службу під час мобілізації.”
