Не секрет, що відкритість та доступність для огляду сучасних торгівельних площадок несе власникам не тільки вигоди, а й створює певні складнощі. Так, зокрема, доволі актуальним є питання захисту від крадіжок, які здійснюються у магазинах. Пропонуємо розглянути це питання на предмет кваліфікації таких крадіжок та запобігання таким явищам.
Основні правові моменти при кваліфікації крадіжки
За суттю своєю такі дії відносяться Кримінальним кодексом до крадіжки. Закон (ст. 185 Кримінального кодексу України) визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна - таємність.
Таємним викрадення є і у випадку, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим майном. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна - його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна. Вилучаючи майно за таких обставин, винний розраховує, що його дії не будуть сприйматися особами, у присутності яких це вилучення здійснюється, як протиправні. При цьому для введення сторонніх осіб в оману щодо законності своїх дій винний може як використовувати обставини, що об'єктивно склалися на момент вилучення чужого майна, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом демонстрації певних документів, використання спеціального одягу чи транспорту) сам створювати у таких осіб враження про їх правомірність. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна; то скоєне не утворює шахрайства і потребує кваліфікації за ст. 185.
Викрадання визнається таємним і тоді, коли винний вилучає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадання перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх "мовчання" з приводу його дій.
Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).Наприклад, якщо крадіжку вчинено на території магазину, то закінченою вона буде вважатися з моменту успішного (для злочинця) подолання протикрадіжкової антени радіочастотної й акустомагнітної технологій («рамки»), які зазвичай встановлюються на виході із магазинів.
Права охоронців магазину при підозрі особи у крадіжці або у разі спрацювання протикрадіжної «рамки»
Із 18 жовтня 2012 року відносини суб’єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності регулює Закон України «Про охоронну діяльність» (надалі – Закон). До набрання ним чинності недержавна охорона не мала права використовувати ні зброю, ні інші травматичні та спеціальні засоби, ні проводити обшук фізичних осіб або їх майна, застосовувати силу, доставляти осіб у відділення міліції. Всі ці дії могли робити тільки співробітники правоохоронних органів і державна служба охорони.
З прийняттям Закону приватні охоронні структури практично наділені повноваженнями державних правоохоронних органів. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону персонал охорони під час виконання функціональних обов’язків наділений такими правами як:
- застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та використовувати службових собак;
- не допускати проникнення осіб та затримувати тих, які намагаються проникнути (проникли) на об'єкт охорони або залишити його, порушуючи встановлені правила, з обов'язковим негайним повідомленням про це територіального органу внутрішніх справ;
- протидіяти правопорушникам і негайно повідомляти органи внутрішніх справ про вчинення цими особами злочину або адміністративного правопорушення;
- під час здійснення пропускного режиму на об’єктах охорони проводити огляд речей фізичних осіб (за їх добровільною згодою), транспортних засобів, вилучення речей і документів, що є знаряддями або предметами правопорушення, перевірку документів, що засвідчують особу, дають право на вхід (вихід) осіб;
- проводити відкриту відео- та фотозйомку подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям з обов’язковим оприлюдненням на об’єкті, що охороняється, інформації про здійснення таких заходів.
Але слід розуміти, що йдеться лише про ліцензовані охоронні фірми. А їхні представники є не в кожному магазині. Зазвичай у більшості магазинів охоронцями працюють вільнонаймані люди. Тож цей закон не надає таким охоронцям додаткових повноважень.
Стосовно прав покупців при їх затримці охороною магазину, то, по-перше, варто знати: демонструвати вміст своїх сумок чи кишень – це лише право, а не обов’язок покупця. Якщо охорона магазину підозрює особу у скоєнні крадіжки, вона має право затримати таку особу до прибуття міліції.
Важливо розуміти, що охоронці магазину мають право лише затримати особу, яка посягає на об’єкт охорони, негайно сповістити (це прямий обов’язок) орган внутрішніх справ за місцем перебування, застосовувати при потребі засоби оборони. Причому, таке затримання, згідно Кримінально-процесуального кодексу, може бути не більше, ніж на три години. Якщо охоронці магазину затримали покупця більше, ніж на три години, він має право вимагати порушити кримінальну справу за фактом незаконного позбавлення волі.
Охорона має право (здійснює виклик) співробітників правоохоронних органів у разі, якщо:
- На виході з магазину спрацювали «рамки».
- Особа захоплена в момент здійснення крадіжки або безпосередньо після її здійснення.
- Наявності ознак здійснення крадіжки у вигляді слідів на одязі і речах.
- Очевидці прямо вкажуть на дану особу як на особу, що здійснила крадіжку.
- Коли є наявні показання технічних засобів. В даному випадку – запис камери спостереження.
- Встановлення підозри шляхом візуального стеження за підозрюваною особою охоронцем.
З прибуттям співробітників правоохорониних органів, у присутності двох понятих складається протокол, підозрювана особа обшукується. У разі виявлення у неї речі, яка їй не належить, а є власністю магазину, така особа затримується працівниками правоохоронних органів для вирішення питання щодо порушення кримінальної справи за ст. 185 КК України. Однак, якщо ж після обшуку підозри охоронців магазину не знайдуть свого фактичного підтвердження, у підозрюваної (обшукованої) особи виникає право вимагати компенсації за завдання моральної шкоди відповідно до чинного цивільного законодавства.
До речі, за дії охоронців, які діють на підставі договору суб’єкта господарювання із охоронною фірмою, несе відповідальність не адміністрація магазину, а охоронна фірма, яку вони представляють. Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. І стаття 289 Цивільного кодексу України говорить про те, що кожна людина має право на особисту недоторканність, а 270 визначає його як ваше особисте немайнове право.
Отже, як бачимо, охоронець не має повноважень переглядати особисті речі покупця (підозрюваного) без його на те згоди. Такі дії як огляд людини та її особистих речей згідно Кримінально-процесуального кодексу і закону «Про міліцію» можуть проводити тільки співробітники правоохоронних органів або ж державної служби охорони.
Іншою, не менш важливим моментом є доведення саме факту крадіжки шляхом ідентифікації тієї чи іншої речі, яка на думку охорони була викрадена, оскільки логічно передбачити, що підозрювана особа буде будь-якими способами заперечувати свої причетність до скоюваного, адже без доказів будь-яке звинувачення є безпідставне. Як же діяти, коли затримана особа стверджує, що купила річ, у крадіжці якої підозрюється, у сусідньому магазині?
Перш за все адміністрація магазину (продавці-касири) повинні провести розслідування: перевірити за штрих-кодом, товар з тієї ж партії, що у них у продажу чи ні. Тільки після встановлення факту належності того чи іншого товару, саме магазину, можна говорити про власне факт крадіжки.
Щодо накладення штрафних санкцій
Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, охоронці чи працівники магазинів не мають жодного права вимагати в споживача сплачувати штраф на місці. Збитки компенсуються лише на підставі складеного акту й лише за рішенням суду.
Податковий облік
Як в податковому обліку з ПДВ відобразити недостачу або крадіжку ОФ, у разі якщо сума компенсації, відшкодовується/не відшкодовується винною особою (відповідальною особою)?
Згідно з п.189.9 ст.189 р.V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), у разі, якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Крім цього, п.198.5 ст.198 р.V ПКУ визначено, що якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ ПКУ.
Отже, якщо платником податку встановлено факт недостачі або крадіжки основних фондів, за якими платник ПДВ скористався правом на податковий кредит, то, незалежно від того чи встановлено винних осіб, заподіяних в крадіжці, а також незалежно від того чи стягуються з таких осіб втрати, платник податку у податковому періоді, в якому встановлено факт недостачі або крадіжки основних фондів, повинен нарахувати на такі основні фонди податкові зобов’язання з ПДВ виходячи із їх звичайної ціни.
При цьому, відшкодування заподіяних втрат винними в крадіжці особами, не призводить до додаткового виникнення податкових зобов’язань з ПДВ. Через те, що викрадений товар не можна вважати використаним у господарській діяльності, після виявлення факту крадіжки необхідно відкоригувати залишки придбаних ТМЦ і одночасно скоригувати суму податкового кредиту, що припадає на вартість вкраденого товару. А от у складі валового доходу сума компенсації відображається в повному обсязі згідно з вимогами ПКУ. Слід звернути увагу, що за основними засобами залишкова вартість знищених тощо основних засобів включається до податкових витрат. А сума відшкодування збитків — до податкових доходів. За іншими матеріальними цінностями до податкових витрат можна включити втрати лише в межах відповідних норм втрат (п. 138.7 ст. 138 Податкового кодексу — щодо браку, пп. «и» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 цього Кодексу — щодо нестач і втрат внаслідок псування матеріальних цінностей, п. 140.3 ст. 140 цього Кодексу — щодо втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат).
Таким чином, понаднормові суми збитку до податкових витрат не належать. Водночас сума відшкодування включається до податкових доходів.
Бухгалтерський облік
Відповідно до «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» №291 залишкова вартість викрадених, знищених тощо основних засобів списується за дебетом субрахунку 976 «Списання необоротних активів».
Якщо викрадено, знищено тощо інші цінності, їх балансова вартість списується на субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
Водночас до моменту встановлення винуватців та прийняття рішення про відшкодування шкоди (у наказі керівника чи рішенням суду) ця сума обліковується на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».
На дату прийняття рішення про відшкодування шкоди така шкода в сумі, що належить до відшкодування винуватцями, відображається за дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» і кредитом субрахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності» (якщо збиток стосується основних засобів) чи субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» (збиток стосується запасів).
Одночасно балансова сума збитку списується з позабалансового субрахунку 072.
Як бачимо якісно поставлена робота щодо охорони приміщень магазинів збереже товар для власників магазинів та допоможе уникнути багатьох незручностей з цим пов’язаних.
Опубліковано в "Ліга Закон"
Можливо, Вам будуть корисні наступні матеріали:
Які вимоги встановлені законодавством до цінників?
Знижка на обсяг закупівлі товару або як змінити ціну вже укладеного договору
Чи може ФОП відкрити боулінг-клуб
