Deshunin & partners law firm - Публікації

Фактичні військові дії на частині Східної України ставлять багато запитань не тільки політичного та морального характеру. Ми хотіли б поговорити про документальне оформлення зупинення роботи на час проведення військових дій.

Як вчиняти роботодавцю, якщо підприємство фактично не може виконувати свої функції, унаслідок високого ризику для життя і здоров’я працівників? І які гарантії має працівник, який не може працювати з вини обставин, не залежних від його волі?

Одним з варіантів може бути ініціація процедури простою на підприємстві.

Так, "простій – це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами" (частина перша ст. 34 КЗпП).

Таким чином, фактична відсутність належних умов праці та допуску до робочого місця може розглядатися як «відсутність організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи» в рамках ст. 34 КЗПП. Згідно зі ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Дії щодо документального оформлення простої можна відобразити в такій таблиці.

Порядок документального оформлення процедури простою на підприємстві наступний:

№	Найменування докумету	Зміст
1.	Оформлення Наказу роботодавця	Фіксація часу початку простою і його причина, тривалість, перелік працівників Якщо простій є безперервним – необхідно обумовити необхідність присутності чи відсутності працівників на роботі.
2.	Складення Акту простою;	Фіксація причин простою
3.	Сповіщення територіального органу за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про можливе зупинення виробництва не пізніше дати початку зупинення (скорочення) виробництва	Відповідно до Порядку надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженому Наказом Міністерства соціальної політики від 07.03.2013 року № 103: «зупинення (скорочення) виробництва - зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві, що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства».