З 1 січня 2013 року згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 р. № 1878-VI припинили своє функціонування наступні реєстри:
- Реєстр прав власності на нерухоме майно;
- Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна;
- Державний реєстр іпотек.
На заміну вказаним реєстрам було запроваджено Державний реєстр прав. Проте автоматичного перенесення даних про право власності на нерухоме майно з припинених реєстрів до нового Реєстру прав не відбулося. В результаті, право власності на нерухоме майно, що зареєстроване до 1 січня 2013 року, державою визнається, оскільки воно було зареєстроване відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства, проте відповідні записи про нього до Державного реєстру прав не занесені.
Що це означає для власника нерухомого майна?
Для володіння та користування нерухомим майном, яке було зареєстроване до 1 січня 2013 року, немає необхідності вносити дані про нього до Державного реєстру прав. Але для того, щоб розпоряджатися своїм майном, таку процедуру необхідно провести.
Законом встановлено, що процедуру реєстрації права власності на нерухоме майно здійснюють:
- Державні та приватні нотаріуси.
- Органи державної реєстрації прав.
При цьому реєстрація може бути як добровільною, так і обов'язковою. Підставою для обов'язкового внесення нотаріусом до Державного реєстру прав запису про право власності на нерухоме майно є вчинення певної нотаріальної дії, у разі якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, тобто до 1 січня 2013 року. В такому випадку перед вчиненням нотаріальних дій (наприклад купівля-продаж, дарування, тощо) нотаріус вносить дані про право власності на нерухоме майно до Державного реєстру прав. На практиці за такі дії нотаріуси вимагають досить значну плату - від двох тисяч гривень. А власники майна, обмежені певними строками і бажанням якнайшвидше завершити укладення угоди, вимушені оплатити нотаріусу окремо суму за перенесення даних до нового реєстру, бо інакше угоди не укласти.
Щоб уникнути переплати за внесення даних до Державного реєстру прав, доцільно скористатися правом на добровільну реєстрацію прав, що виникли до 1 січня 2013 року. Ця процедура передбачає звернення до органу державної реєстрації прав - до відділу державної реєстраційної служби за місцем реєстрації нерухомого майна.
Для цього до реєстраційної служби подаються:
- Заява встановленої форми;
- Копія документа, що посвідчує особу заявника (паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє);
- Копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (ідентифікаційний код) (крім випадків, коли особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
- Документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав (квитанція на суму 120 грн.);
- Документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу, дарування, рішення суду, свідоцтво тощо);
Додатково до реєстраційної служби за її вимогою необхідно буде подати:
- Оригінал Технічного паспорту;
- Оригінал витягу про реєстрацію права власності у реєстрі прав власності на нерухоме майно;
Якщо документи подаються уповноваженою особою (представником), то додатково подаються:
- Копія документа, що посвідчує особу представника;
- Копія реєстраційного номера облікової картки платника податку представника;
- Нотаріально посвідчена копія доручення представника.
Слід зауважити, що фізичні та юридичні особи звільняються від сплати державного мита за проведення державної реєстрації прав, які виникли та були зареєстровані до 1 січня 2013 року. Тобто за проведення «перереєстрації» речових прав в Державному реєстрі прав сплатити необхідно лише 120 гривень - за витяг з Державного реєстру прав. А це значно менше, ніж необхідно буде заплатити нотаріусу за ті ж дії.
За результатами поданої заяви орган державної реєстрації прав видає заявнику картку прийому відповідної заяви з описом всіх поданих документів. У картці прийому міститься інформація для пошуку поданої заяви на сайті реєстраційної служби по номеру заяви, даті і часу її прийому. Протягом одного-двох тижнів реєстраційна служба приймає рішення по поданій заяві, про що з'являється інформація на сайті реєстраційної служби.
Після цього можна отримувати витяг про реєстрацію прав на нерухоме майно та подані оригінали документів безпосередньо у реєстраційній службі або поштовим відправленням (якщо про це зазначалося у заяві), проте рекомендуємо все ж таки отримувати оригінали документів особисто у реєстраційній службі.
