Новації та спірні питання
Положеннями нового Митного кодексу України (далі – МК України) дещо змінено порядок митного оформлення товарів. Зокрема, цей нормативно-правовий акт надав імпортерам деякі цікаві можливості. Так, популярним виявився механізм, передбачений ст. 55 МК України, щодо вільного випуску товарів у оборот за умови сплати митних платежів декларантом на умовах фінансової гарантії. Цей шлях вирішення питання дійсно є вигідним як для імпортера, так і для митниці: митниця отримує завищенні митні платежі, які вона розрахувала часто незаконно, а декларант завершує свою імпортну операцію у стислі строки. Проте після проведення таких процедур, у справу вступають юристи, які й мають з’ясувати питання щодо того, хто ж був неправий при митному оформленні.
Порядок митного оформлення викликає чимало спірних питань. Питання, на якому мені хотілося б зупинитися, є комплексним. Воно пов’язане як з механізмом коригування митної вартості, так і з механізмом визначення митної вартості товарів.
Певен, що це найбільш поширений варіант застосування ст. 55 МК України: митниця визначає завищену ціну товару, що імпортується, а декларант змушений доплачувати митні платежі, оскільки перебування товару протягом декількох місяців на митниці часто приносить ще більші збитки, аніж доплата митних платежів.
Наша ситуація базується на успішно завершеній справі у суді першої інстанції згідно з правилами нового Митного кодексу України щодо визнання незаконним Рішення про коригування митної вартості товару.
Нагадаю, що ст. 55 МК України визначає, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Визначення митної вартості товарів: труднощі на кордоні
Отже, при ввезенні товару на територію України, митниця, посилаючись на відсутність документів іноземного експортера з третіми особами, що підтверджують правомірність придбання товарів та їх цінових характеристик, винесла картки відмови та здійснила запит щодо надання імпортером вищевказаних документів. Абсурдність вимоги зрозуміла усім, хто знайомий із зовнішньоекономічними операціями – майже неможливо запитати документи від іноземного Постачальника, оскільки після проведення господарської операції та здійснення оплати товару, часто відсутні механізми впливу на такого контрагента, або ж взагалі відносини припинено.
Тим не менш, митниця винесла Рішення про коригування митної вартості, яким здійснила оцінку товару, використовуючи відповідні методи визначення митної вартості товарів, - на підставі резервного методу визначення митної вартості. При цьому за основу митниця взяла дані цінової бази даних Єдиної автоматизованої системи ДМС України щодо товару цієї ж групи, який проте є суттєво різним за якістю та втричі дорожчим. Звісно, це все потягло відповідне збільшення сум мита та ПДВ. А тому бачимо, що правильність визначення митної вартості товарів з боки митниці є, м’яко кажучи, спірною.
Потрібно відзначити, що формально процедуру, передбачену Кодексом у даному випадку, було дотримано. В тому числі, було проведено консультацію митного органу з декларантом. Вірогідно, що на цій стадії, за думкою законодавця, декларант має зрозуміти вимоги митниці та сумлінно їх виконати. На практиці ж часто митниця висуває вимоги, які виконати не можливо, а консультація проводиться «для галочки».
Після завершення етапу подання документів для уточнення своєї позиції, яка рідко змінює позицію митниці, настає етап адміністративного оскарження Рішення про коригування. Оскарження таке відбувається у загальному порядку, проте найголовнішою особливістю для практикуючого юриста є той факт, що гроші у даному випадку вже сплачено до бюджету, отже як інструмент виграшу часу адміністративне оскарження не підходить, і треба якомога швидше пройти цю стадію, тим більше, що зазвичай Державна митна служба підтримує позицію своїх підрозділів.
Отже, як ефективний механізм оспорювання Рішення про коригування митної вартості можемо визначити тільки судове оскарження до відповідного адміністративного суду.
Судове оскарження: правильне визначення та обґрунтування позовних вимог
Таким чином, для захисту позиції у справі найголовніше - визначитися з правильними позовними вимогами та їх якісним обґрунтуванням, адже оскарження коригування митної вартості – справа непроста.
У подібних випадках доцільно ставити питання про неправомірність дій митників під час розгляду питання про відмову у погодженні ціни декларанта та, відповідно, оскаржувати картки відмови.
Звісно, головною вимогою є визнання незаконним та скасування Рішення про коригування митної вартості. Ну, і найбільш важливим для декларанта є питання повернення коштів з бюджету.
Зауважимо, що органом, відповідальним за повернення коштів з бюджету, є Державна казначейська служба. Отже, необхідно саме цей орган притягувати в якості співвідповідача та ставити питання про стягнення коштів з державного бюджету відповідних - сум мита та податку на додану вартість.
Правила визначення митної вартості товарів та відмова у застосуванні методу визначення вартості за ціною договору.
За ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (ч. 1):
- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
- другорядні:
- за ціною договору щодо ідентичних товарів;
- за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
- на основі віднімання вартості;
- на основі додавання вартості (обчислена вартість);
- резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2).
Отже, митна вартість товарів та методи її визначення досить детально врегульовані Митним кодексом України. Щодо нашого питання, то за умови відсутності обґрунтованих заперечень митний орган мав би застосувати перший метод визначення вартості на підставі даних, наданих декларантом.
В той же час, згідно зі ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
- немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
- встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
- обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
- не впливають значною мірою на вартість товару;
- щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
- жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
- покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, тут наявна фактично одна умова, яку можна трактувати суб’єктивно, а саме: відсутність застережень, що унеможливлюють визначення вартості товару.
У нашому випадку митниця посилалася на неможливість встановити ціну товару на підставі наданих договорів, специфікацій та інвойсів, оскільки, на думку митниці, такі показники можуть бути занижені іноземним Постачальником з метою мінімізації митних платежів.
Водночас наша позиція ґрунтувалася на тому, і, зрештою, суд погодився з нею, що цінові показники, що вказані у договорі та інвойсах, є достатніми для визначення ціни товару для митного оформлення. Отримання ж документів, що підтверджують ціну, яка була сплачена іноземним Постачальником за товар, не вимагається законом, окрім того є фактично неможливим. А неподання таких документів не може свідчити про недостовірність відомостей, зазначених у документах, що подані для підтвердження митної вартості.
Дана позиція ґрунтується на приписах Митного кодексу України, згідно зі ст. 53 якого документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є:
- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У нашому випадку усі ці документи було надано, що і дало суду підстави стверджувати про незаконність незастосування митницею методу визначення митної вартості за ціною договору.
Як підтвердити свою ціну?
Більш складно було довести позицію у питанні правильного визначення ціни товару.
Митний орган здійснив доволі поширений трюк, коли обчислив вартість недорогого товару за вартістю набагато більш сучасного та дорогого обладнання, що коштувало втричі дорожче.
Для початку потрібно було показати, що дані товари є абсолютно різними, хоч і відносяться до однієї категорії товарів. На підтвердження своєї позиції нами було наведено технічні показники та порівняльні властивості товару. Зазначу, що у подібних випадках доцільна також і товарознавча експертиза.
Цінові ж характеристики доцільно підтверджувати за допомогою висновку установи, що займається моніторингом зовнішньоекономічних ринків. У нашому випадку це був Держзовнішінформ, хоча це підприємство не є єдиним, хто надає висновки щодо вартості товару. Вже значний час висновки таких установ не носять обов’язкового характеру у адміністративних спорах, однак, очевидно, що висновок авторитетної установи у даному випадку є додатковим підтвердженням правоти декларанта.
Окрім того, важливим є наступний висновок, до якого дійшов суд у Постанові: наявність у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої системи ДМС України інших показників вартості товару не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом вартості, оскільки вказана база об’єктивно не може мати усіх даних щодо усіх товарів, що можуть завозитися на територію України.
Отже, показавши, що декларантом були надані усі достатні матеріали для підтвердження вартості, а митниця провела розрахунок митної вартості товару з порушенням норм законодавства, нами було доведена позиція у справі. В даній публікації ми не розглянули, напевно, найважливіше питання для імпортера, а саме: питання фактичного повернення коштів з бюджету. Але питання це є складним та потребує окремого розгляду.
Опубліковано в "Юридичній практиці"
Можливо, Вам будуть корисні наступні матеріали:
Тези доповіді на IV Щорічній Українській Податковій Конференції
До якої групи товарів відносяться спиртовмісні настоянки
Оскарження рішень митниці про визначення коду товару
