Сьогодні майже кожен другий працівник проходить випробування при прийнятті на роботу. Однак, працівнику з випробувальним періодом, як і будь-якій іншій особі, хочеться відпочити, або ж потрібно використати час відпустки для вирішення невідкладних особистих проблем.
За загальним правилом право на відпустку в перший рік роботи виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи, тобто фактично після закінчення випробного періоду. Ті ж працівники, що бажають відпочити до сплину шести місяців, мають право на відпустку пропорційно до відпрацьованого часу.
Як же бути з випробувальним терміном на період відпустки? Чи враховується час відпочинку у цей період чи навпаки, на радість роботодавця, він продовжується на час відпустки?
Відповідно до ст. 27 Кодексу законів про працю, якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.
Враховуючи той факт, що законом не передбачено, які саме причини відносяться до «інших поважних», роботодавець має право визначити такі причини на власний розсуд. Однак для того, щоб визначити чи відноситься відпустка до «інших поважних причин», слід враховувати сутність даного поняття та контекст в якому законодавець його вживає.
Так, під «іншими поважними причинами» - розуміються причини, що не залежать від волі роботодавця, тобто певні юридичні факти, встановлені законодавством. Відповідно до Кодексу законів про працю та Закону України «Про відпустки», законодавець виділяє декілька різновидів відпусток.
Говорячи про «класичну» відпустку (щорічну відпустку) – час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати за домовленістю з роботодавцем. Тобто даний різновид відпусток встановлюється за домовленістю сторін та прямо залежить від волі роботодавця.
Таким чином, щорічна відпустка ніяк не може бути віднесена до «інших поважних причин» відповідно до ст. 27 КЗпП, а отже роботодавець не може продовжити випробний термін на час такої відпустки. Якщо ж говорити про інші види відпусток, зокрема передбачені ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» (жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; інвалідам та інш.) їх цілком можна віднести до «інших поважних причин». Адже їх обов’язковість встановлена чинним законодавством та не залежить від волі роботодавця.
Таким чином, питання віднесення того чи іншого різновиду відпусток до «інших поважних причин», відповідно до ст. 27 Кодексу законів про працю слід вирішувати в кожному випадку індивідуально. При цьому слід пам’ятати, що відповідно до чинного законодавства працівник в період випробування має право на відпустку повної тривалості у перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі ж якщо він бажає відпочити до спливу зазначеного строку, то у такому разі тривалість його відпустки визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Можливо, Вам будуть корисні наступні матеріали:
Особливості нарахування щорічної відпустки
Готовність № 1 для аутсорсингових компаній
Щодо оформлення трудових відносин із працівниками при виділі підприємства
Визначення останнього робочого дня при звільненні
Чи може Директор керувати компанією без трудового договору
