Нарешті законодавець скасував законодавчі перепони, які не дозволяли застосовувати в Україні договори комерційної концесії.

І хоча глава 26 Господарського кодексу України, яка регламентує порядок застосування договорів концесії, існує з часу його набуття чинності Кодексом (2004р.), однак реального застосування договорів концесії в Україні практичного не існувало.

Таке протиріччя було продиктовано ч. 2 ст 367 Господарського кодексу України, відповідно до яких: Договір комерційної концесії підлягав державній реєстрації органом, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець. Якщо правоволоділець зареєстрований як суб'єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб'єкта господарювання, що є користувачем.

Тобто державні реєстратори, які здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, мали проводити реєстрації договорів комерційної концесії. А оскільки відповідний порядок реєстрації договорів комерційної концесії не був затверджений – подібна реєстрацію не проводилася.

Особливо "болісними" для сторін, які все ж намагалися працювати за договорами комерційної концесії, були правові наслідки передбачені ч. 3 ст. 367 Господарського кодексу України: у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації.

Відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір. І хоча мова йде про господарські взаємовідносини сторін, податкові органи України системно "не визнавали" податкові витрати та податковий кредит сторін діючих по договору концесії, посилаючись саме на дану норму. Суди в більшості випадків ставали на сторону податкових органів в цьому питанні.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" 191-VIII від 12.02.2015р., повністю виключено ч.2 та ч.3 ст. 367 Господарського кодексу України.

Це позбавило сторони договорів комерційної концесії обов'язку здійснювати державну реєстрацію таких договорів та "перевело" їх в категорії звичайних господарських договорів, укладених в письмовій формі. При цьому як і раніше залишається вимога про укладання договору комерційної концесії у вигляді єдиного документа.